Мирослав Дочинець - письменник, журналіст. Народився 3 вересня 1959 року в місті Хусті в сім’ї вчителів. 1982 року закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка і розпочав професійну діяльність у газеті «Молодь Закарпаття». У 1990-му заснував газету «Новини Мукачева», в 1998-му – видавництво «Карпатська вежа».
Автор книг:
«Гірчичне зерно» (1989),
«Оскал собаки» (1991),
«Мукачево і мукачівці» (1994),
«Мункачі з Мукачева» (1995),
«Роса на фігових листках» (1995),
«Він і вона» (1996),
«Дами і Адами» (2002),
«Гра в ляльки. Жіночі історії» (2003),
«Куфрик з фіглями» (2003),
«Карпатський словоблуд» (2004, у співавторстві),
«Енциклопедія Мукачева в іменах» (2006, у співавторстві з Василем Пагирею) та інших.
«Руки і душа та інші невигадані жіночі історії» (2011), ISBN 966-8269-06-3
«Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона - як жити довго в щасті і радості» (2010, книжка ввійшла до шістки найпопулярніших видань за рейтингом «Книжка року-2010» )
«Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012, Книга висунута НСПУ (2011 р.) на здобуття Національної премії Т. Г. Шевченка)
«Криничар» (2012)
«Горянин. Води Господніх русел» (2013)
«Світован. Штудії під небесним шатром» (2013)
У Лондоні в одному з інститутів інсценізували «Вічника». А українсько-британсько-канадська корпорація планує екранізувати його, до промоції планують долучити ВВС. Бюджет фільму – близько 3 млн. доларів США. Сценарій писатимуть четверо авторів з різних країн. А процес зйомок триватиме орієнтовно півтора-два роки. 
«А слово не розвійний лист, слово може впасти каменем на гниле болото; слово може лягти гойним мастилом на рану сердечну; за слово, як за нитку, можна взятися і випрямuти свою долю.»
«Правда, говорити й писати - не одне. Для розлогих казань треба мати за душею тьму-тьменну словес, а для писання слід добирати іх скупо й місити густо, як гончар із жменьки землі ліпить красну корчагу, що потому аж дзвенить у руках. Письмо - хитромудра штука. Кортить написати много, але слів для цього зужити мало. Це як із грішми: можна мати їх густо, та обходитися малим. Що багатший чоловік, тим суворішу міру мусить знати, сповідати спасенну самообмеженість.»
«3aтям, Ферку, істину: під свічкою темно. Світ не такий, яким його видять інші люди й будуть тобі
розказувати про нього. І не такий, як ти caw його видиш очима. Світ інший. Треба докласти розум і серце, аби обернути його навиворіт. Лише тоді ти збагнеш ціну кожної яви, кожної стрічі, кожного слова, а головно - будеш цим користуватися. Бо скарби не в скринях, а під ногами.
Якщо для тебе кожен камінь, кожна трісочка й перце птиці, кожне слово почуте будуть цінністю, то ти на кожному ступні натикатимешся на скарби. Багатим будеш, Ферку. Чуєш?!»
© Мирослав Дочинець, «Криничар. Діяріуш найбагатшого чоловіка Мукачвіської домінії»
«Книжка – це не рядки. Це тональність, енергетика. Це десь метафізичного плану речі, це те, що між рядками. Моя книжка – про головне і навіть про те, що йде попереду головного. Про речі глибинного плану, про речі, які ми самі перед собою намагаємося зрозуміти. Це книга про потребу любові, про служіння, про потребу самоідентифікації, про нас, як частину великої природи, яка втрачає нас, а ми дедалі більше її. Книга про життя і про смерть, при чому, смерть не як трагедію, а як одну з найцікавіших загадок життя. Книга про любов, про кохання (тут є і романтична лінія). Я не тримаюся тем, сюжетів, ідей, як нас звикли вчити у студентські чи шкільні роки. Книжка набагато глибша, загадковіша річ, щоб її розчленувати не теоретичні речі»
|
