8 листопада у місті Житомир у кінотеатрі "Мультиплекс" відбувся допрем'єрний показ фільму українського режисера Олеся Саніна «Поводир». У картині представлена історія американського інженера Майкла Шемрока та його сина Пітера, які приїжджають до Харкова 1930-х років допомагати будувати соціалізм.
За сюжетом переплітаються пристрасні почуття на ненависть, американець гине, а його син стає поводирем сліпого кобзаря. Історія зламаних доль проходить на тлі трагедії — масового розстрілу кобзарів у 1930-х роках. Пітера, сина американського інженера зіграв американець з українським корінням Антон Святослав Грін а кобзаря на прізвище «Кочерга» Станіслав Боклан. Не зважаючи на юний вік Гріна йому вдалося пережити та відтворити історію справжньою та живою.
Фільм варто подивитись з багатьох причин: знімальний процес проходив в мальовничих місцях по всій Україні; навіть у епізодичних ролях зіграли заслужені та імениті актори та артисти; немало праці було вкладено у відтворення тогочасного побуту, костюмів, музики; фільм знято за реальними фактами та свідченнями. Цікаво те, що більшість сцен знімалися взимку та безпосередньо на місці локацій. Стрічка є в буквальному сенсі вистражданою — тільки над сценарієм режисер працював на протязі 8 років, вдосконалюючи сюжетну лінію. Окремо хочеться відзначити неперевершену операторську роботу Сергія Михальчука.
Презентувати фільм у Житомирі приїхали виконавиця епізодичної ролі та дружина режисера Ірина Саніна, та один зі співавторів сценарію, відомий український поет та письменник Олександр Ірванець, який також зіграв роль стенографіста у епізоді допиту. За словами Ірини, фільм обов’язково припаде до душі нашому глядачеві, адже це є наша історія, яку ми маємо пам’ятати. Знімальна група навіть не очікувала, що фільм стане настільки актуальним, адже події у ньому перегукуються з сучасними подіями в Україні (зйомки закінчились у вересні 2013 року, але через ситуацію в країні вихід у прокат було відкладено). Після показу можна було придбати листівки з кадрами з фільму, виручені гроші від продажу яких направлять на допомогу ув'язненому сценаристу та режисеру Олегу Сєнцову.
Унікальністю стрічки є також використання тіфлоперекладу — за допомогою спеціальних пристроїв паралельно зі звукорядом фільму даються спеціалізовані звукові доріжки, щоб уявляти персонажів та ситуації, які трапилися з ними, емоції та почуття, які вирують навколо них. Це дає змогу людям з обмеженими зоровими можливостями спостерігати за фільмом. Пару років тому важко було уявити, що у житомирському кінозалі ти дивитимешся український фільм, а поруч з тобою його спостерігають сліпі люди, а сьогодні це вже реальність — на сеанс були запрошені люди з українського товариства сліпих, і дуже високо оцінили фільм та подякували знімальній команді.
Картина навряд чи залишить когось байдужим, тому що у ній присутні до крику болісні переживання людей, які намагалися усією душею зберегти теплоту та істину української кобзи та боролись з ненавистю до правди та цієї сили. Гра кобзи, яка лунає на протязі усього фільму зачіпає найтонкіше, навіть ті приховані струни душі, які сховані десь далеко. Адже «без душі інструмент втрачає голос».
Дана стрічка, безумовно, є прецедентом для українського кінематографу, адже показала, що можливо знімати кіно найвищого ґатунку навіть у складних умовах. До того ж у ній підіймається одна з найсумніших сторінок української історії, що в даний час переосмислення цінностей та підвищеної цікавості до всього українського є надзвичайно актуальним. Також заслуговує поваги те, що творці фільму потурбувались про людей з обмеженими зоровими можливостями та звернули увагу суспільства на їх проблеми, тим самим ніби давши поштовх для розширення можливостей для таких людей у нашій країні.
«Поводир» є фільмом-номінантом від України на премію Оскар в номінації «Фільм на іноземній мові». Попередньо картина вже була представлена як міжнародний учасник Одеського кінофестивалю влітку 2014 року.
У Житомирі переглянути стрічку можна буде у кінотеатрі "Мультиплекс" з 12 листопада.
Деякі цікаві факти про фільм:
своїх побратимів-кобзарів у фільмі зіграли більше 100 незрячих з усієї України та мандрівні музики київського, харківського та львівського кобзарських цехів;
каскадери фільму разом з призером Параолімпійських ігор Ігорем Засядковичем відновили старовинну кобзарську техніку самозахисту костур, яка допомагала незрячим оборонятися від злих людей і собак;
спеціально для головної ролі у фільмі «Поводир» Станіслав Боклан під керівництвом Володимира Кушпета та Сергія Захарця навчився грати на старосвітській бандурі та співати в кобзарській традиції;
режисер Олесь Санін сам є кобзарем. Деякі ідеї для фільму він почерпнув, будучи поводирем сліпого співця;
спеціально для фільму Джамала вчилася співати джаз 1930-х років. Разом з композитором Аллою Загайкевич вони провели десятки репетицій із живим оркестром. Для зйомок використовували спеціальні раритетні мікрофони. Один режисер привіз з Лос-Анджелесу, інший з Будинку радіо в Лондоні;
для зйомок епізоду, де незрячих бандуристів везуть на смерть, волонтери власним коштом реконструювали 7 кілометрів вузькоколійної дороги біля міста Гайворон (найдовша вузькоколійка Європи).
Текст/фото Настя Чех та Аrt-n-roll
Арт Портал Житомира
| 
